Вогонь, що вийшов із-під
контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких
проявів вогняної стихії належать пожежі.
Пожежа - неконтрольоване
горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.
Залежно від розмірів
матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки
становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі
(збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та
інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами,
пов’язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих
фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами
на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими,
безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов’язуються з загибеллю і
травмуванням людей, а також порушенням їх фізичного та психологічного стану,
зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у
суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.
Не слід забувати й про
екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення
навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та
пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню,
теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо.
Цілком закономірно, що
існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і
зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним
соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи
пожежної безпеки.
Пожежна безпека об’єкта
- стан об’єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість
виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а
також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Основними напрямками
забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація
її наслідків. Об’єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на
запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів
пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно з ГОСТ
12.1.004-91, належать: полум’я та іскри, підвищена температура навколишнього
середовища, токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів і
речовин, дим, знижена концентрація кисню.
Вторинними проявами
небезпечних факторів пожежі вважаються: уламки, частини зруйнованих апаратів,
агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини і
матеріали, викинуті зі зруйнованих апаратів та установок; електричний струм,
пов’язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій,
апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур;
небезпечні фактори вибухів, пов’язаних з пожежами; вогнегасильні речовини.
Забезпечення пожежної
безпеки - невід’ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та
здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.
Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон
України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради
України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та
розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої
влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх
компетенції.
Закон України «Про пожежну безпеку»
Визначає загальні
правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на
території України, регулює відносини державних органів, і юридичних і фізичних
осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Згідно з Законом,
забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої
діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та
підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових
договорах (контрактах) і статутах підприємств, установ та організацій,
посадових інструкціях тощо.
Забезпечення пожежної
безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і
уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Забезпечення пожежної
безпеки в житлових приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників,
а в житлових будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і
садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором
найму.
Власники підприємств,
установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також
орендарі зобов’язані:
- розробляти комплексні заходи щодо
забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати передові досягнення науки;
- забезпечувати дотримання протипожежних вимог
стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів
державного пожежного нагляду;
- організовувати навчання працівників правилам
пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
- у разі відсутності нормативних актів вимог,
необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідні заходи,
погоджуючи їх з органами державного нагляду;
- утримувати в справному стані засоби
протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не
допускати їх використання не за призначенням;
- створювати, у разі потреби, відповідно до
встановленого порядку, підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування
матеріально-технічну базу;
- подавати на вимогу державної пожежної
охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції,
що ними виробляється;
- здійснювати заходи щодо впровадження
автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою
виробничої автоматики;
- своєчасно інформувати пожежну охорону про
несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а
також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
- проводити службове розслідування випадків
пожеж. Обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна
повинні бути визначені у договорі оренди.
Відповідно до статті 6
Закону, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які
перебувають на території України, зобов’язані:
- виконувати правила пожежної безпеки,
забезпечувати будівлі, які їм належать за правом особистої власності,
первинними засобами гасіння пожеж і пожежним інвентарем, виховувати у дітей
обережність у поводженні з вогнем;
- повідомляти пожежну охорону про виникнення
пожежі та вживати заходів для її ліквідації, рятування людей і майна.
Закон відводить важливу
роль у справі попередження пожеж і мінімізації їх наслідків навчанню
працівників, усього населення України з питань пожежної безпеки.
Навчальні плани
загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів,
закладів підвищення кваліфікації і підготовки кадрів повинні передбачати
вивчення питань пожежної безпеки.
Організація та
забезпечення навчання населення за місцем проживання покладається Законом на
місцеві органи державної виконавчої влади та підпорядковані їм житлові
установи.
Закон передбачає
обов’язкове навчання усіх працівників при прийнятті на роботу і періодично в процесі
роботи. Форми навчання (інструктажі, попереднє спеціальне навчання,
протипожежний техмінімум тощо) регламентуються Законом залежно від категорії
працівників, особливостей виконуваної роботи та функціональних : обов’язків.
Допуск до роботи осіб,
які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної
безпеки, забороняється.
Новостворені
підприємства починають свою діяльність після отримання дозволу в органах
державного пожежного нагляду.
Експертиза проектів щодо
пожежної безпеки та видача дозволу на початок роботи підприємства здійснюється
органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. Ці органи також беруть участь у прийнятті об’єктів в
експлуатацію.
Забороняється
застосування в будівництві та виробництві матеріалів та речовин, на які немає
даних щодо пожежної безпеки.
У статтях 14-18
викладені мета, завдання, види пожежної охорони та їх функції.
За порушення
встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для
діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх
приписів винні посадові особи, інші працівники підприємств, установ,
організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним
законодавством.
Громадський контроль за
дотриманням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки здійснюється
добровільними пожежними дружинами (командами) та протипожежними об’єднаннями
громадян у межах їхньої компетенції.
Пожежонебезпечні властивості речовин
Важливе значення для
визначення рівня пожежної безпеки і вибору засобів та заходів профілактики і
гасіння пожежі мають Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів.
Пожежовибухонебезпека
речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх
схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність
піддаватись гасінню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості
матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.
Негорючі (неспалимі) -
речовини та матеріали, нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під
впливом вогню або високої температури. Це матеріали мінерального походження та
виготовлені на їх основі матеріали - червона цегла, силікатна цегла, бетон,
камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також
більшість металів. При цьому негорючі речовини можуть бути пожежонебезпечними,
наприклад, речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою.
Важкогорючі
(важко спалимі) - речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи
обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але нездатні самостійно горіти
чи обвуглюватись після його видалення (матеріали, що містять спалимі та
неспалимі компоненти, наприклад, деревина при глибокому просочуванні
антипіренами, фіброліт і т. ін.);
Горючі (спалимі) -
речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи
обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його
видалення.
У свою чергу, у групі
горючих речовин та матеріалів виділяють легкозаймисті речовини та матеріали -
це речовини та матеріали, що здатні займатися від короткочасної (до ЗО с) дії
джерела запалювання низької енергії.
З точки зору пожежної
безпеки, вирішальне значення мають показники пожежовибухонебезпечних
властивостей горючих речовин і матеріалів. ГОСТ 12.1.044-89 передбачає більше
20 таких показників. Необхідний і достатній для оцінки пожежовибухонебезпеки
конкретного об’єкта перелік цих показників залежить від агрегатного стану
речовини, виду горіння (гомогенне чи гетерогенне) і визначається фахівцями.
Температура
спалаху - це найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних
випробувань над її поверхнею утворюється пара або гази, що здатні спалахувати
від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для стійкого
горіння, тобто має місце тільки спалах - швидке згоряння горючої суміші, що не
супроводжується утворенням стиснутих газів;
Температура
займання - це найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних
випробувань речовина виділяє горючу пару або гази з такою швидкістю, що після
їх запалювання від зовнішнього джерела спостерігається спалахування - початок
стійкого полум’яного горіння.
Температура займання
використовується при визначенні групи горючості речовин, при оцінці пожежної
небезпеки устаткування та технологічних процесів, пов’язаних із переробкою
горючих речовин, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.
Температура
самозаймання - це найменша температура речовини, при якій в умовах
спеціальних випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних
об’ємних реакцій, що призводить до виникнення полум’яного горіння або вибуху за
відсутності зовнішнього джерела полум’я. Температура самозаймання речовини залежить
від ряду факторів і змінюється у широких межах. Найбільш значною є залежність
температури самозаймання від об’єму та геометричної форми горючої суміші. Із
збільшенням об’єму горючої суміші при незмінній її формі температура
самозаймання зменшується, тому що зменшується площа тепловіддачі на одиницю
об’єму речовини та створюються більш сприятливі умови для накопичення тепла у
горючій суміші. При зменшенні об’єму горючої суміші температура її самозаймання
підвищується.
Для кожної горючої
суміші існує критичний об’єм, у якому самозаймання не відбувається внаслідок
того, що площа тепловіддачі, яка припадає на одиницю об’єму горючої суміші,
настільки велика, що швидкість теплоутворення за рахунок реакції окислення
навіть при дуже високих температурах не може перевищити швидкості тепловіддачі.
Ця властивість горючих сумішей використовується при створенні перешкод для
розповсюдження полум’я. Значення температури самозаймання використовується для
вибору типу вибухозахищеного електроустаткування, при розробці заходів щодо
забезпечення пожежовибухобезпеки технологічних процесів, а також при розробці
стандартів або технічних умов на речовини та матеріали.
Тверді
горючі речовини у більшості випадків самі по собі у твердому стані не
горять, а горять горючі леткі продукти їх розпаду під дією високих температур у
суміші з повітрям - полуменеве горіння. Таким чином, горіння твердих речовин у
більшості випадків пов’язане з переходом їх горючої складової в інший
агрегатний стан - газовий. І тільки тверді горючі речовини з високим вмістом
горючих речовин (антрацит, графіт і т. ін.) можуть горіти у твердому
агрегатному стані - майже без полум’я. Тому тверді горючі речовини, в цілому,
більш інертні щодо можливого займання.
Спалимі
рідини. Характерним для процесу горіння цих рідин є те, що самі рідини не горять,
а горить їх пара у суміші з повітрям. Таким чином, горіння рідин пов’язане з
переходом їх з одного агрегатного стану (рідини) в інший (пару).
За температурою спалаху
спалимі рідини поділяються на 5 класів:
1. - 13 °С (в закритому тиглі);
2. - 13-28 °С;
3. - 29-61 °С;
4. - 62-120 °С;
5. - 120 °С.
Перші 3 класи рідин
умовно відносять до легкозаймистих (ЛЗР). Характерною особливістю для ЛЗР є те,
що більшість з них, навіть при звичайних температурах у виробничих приміщеннях,
можуть утворювати пароповітряні суміші з концентраціями в межах поширення
полум’я, тобто вибухонебезпечні пароповітряні суміші.
4-й і 5-й класи рідин
належать до горючих (ГР). Пароповітряні суміші з концентраціями в межах
поширення полум’я для ГР можуть мати місце при температурах, нехарактерних для
виробничих приміщень.
Горючі
гази горять в суміші з повітрям, такі суміші, гази, загалом, створюють без
агрегатних переходів речовин. Тому горючі гази мають більшу готовність до
горіння, ніж тверді горючі речовини і спалимі рідини, є більш небезпечними з
точки зору вибухопожежної безпеки.
Пилоповітряні
суміші - суміші з повітрям подрібнених до розмірів частинок до 850 мкм твердих
горючих речовин. Процес горіння пилу, в цілому, подібний до процесу горіння
твердих речовин. Але наявність великої питомої поверхні (відношення площі
поверхні пилинок до їх маси) пилинок, яка контактує з окисником (повітрям), і
здатність до швидкого їх прогріву по всій масі під дією джерела запалювання,
роблять пил більш небезпечним з точки зору пожежної безпеки, ніж тверді
речовини, з яких він створений.
За здатністю до
загоряння і особливостями горіння пил поділяють на вибухонебезпечний і
пожежонебезпечний.
Самозаймання
Деякі речовини за певних
умов мають здатність до самозаймання - без нагріву їх зовнішнім джерелом.
Виділяють три види самозаймання:
- теплове;
- хімічне;
- мікробіологічне.
Суть теплового
самозаймання полягає у тому, що схильні до такого самозаймання речовини при їх
нагріві до порівняно незначних температур (60...80 °С), за рахунок
інтенсифікації процесів окислення і недостатнього тепло відводу, само
розігріваються, що, в свою чергу, призводить до підвищення інтенсивності
окислення і, врешті, до самозаймання.
До хімічного
самозаймання схильні речовини, до складу яких входять неорганічні (ненасичені)
вуглеводні, які включають тільки вуглець і водень, за наявності подвійних і
потрійних зв’язків між атомами вуглецю.
Для таких вуглеводнів
характерним є приєднання по лінії цих зв’язків окисників, у тому числі і
галогенів, що супроводжується підвищенням температури речовини і інтенсивності
її подальшого окиснення. За певних умов цей процес може завершуватись
самозайманням. Хімічному самозайманню сприяє наявність у речовині сполук сірки.
Вугільний пил, з
підвищеним вмістом сполук сірки, і тканини, просочені нафтопродуктами, до
складу яких входять сполуки сірки, особливо небезпечні для самозаймання.
До мікробіологічного
самозаймання схильні продукти рослинного походження-трава, подрібнена деревина,
зерно тощо. За певних умов вологості і температури в рослинних продуктах
виникає павутинний глет - специфічний ниткопавутиноподібний білий грибок. Його
життєдіяльність пов’язана із підвищенням температури. При температурі 80...90
°С павутинний глет перетворюється в тонкопористий, схильний до подальшого
самоокислення з підвищенням температури самозаймання.
Необхідною умовою для
розглянутих видів самозагоряння є наявність схильних до самозаймання речовин,
окислювача і недостатній відвід супутнього процесам окислення тепла в
навколишнє середовище.
Реактиви, інші речовини та матеріали, сукупне зберігання яких може
спричинити акумуляцію тепла, утворення пожежонебезпечних концентрацій або бути
імпульсом для самозапалювання, потрібно зберігати окремо у вогнетривких шафах у
відповідній упаковці.
У лабораторіях, майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними
речовинами дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або
лаборанта. Всі приміщення мають забезпечуватися засобами пожежегасіння
відповідно до встановлених норм. Забороняється виливати легкозаймисті й горючі
речовини в каналізацію.
Організаційні та технічні протипожежні заходи
Пожежна
безпека – це стан об’єкта, за якого вилучається можливість пожежі. У разі
виникнення пожежі вживаються необхідні заходи щодо усунення негативного впливу
небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності.
Протипожежний
режим – це комплекс встановлених норм і правил поведінки людей, виконання робіт
і експлуатації об’єкта, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки.
Пожежна безпека
народного господарства забезпечується організаційними, технічними заходами і
протипожежним захистом.
До організаційних заходів належать:
- Розробка палив, інструкцій, інструктажів з протипожежної безпеки;
- Організація інструктування і навчання робітників та службовців;
- Здійснення контролю за дотриманням встановленого протипожежного режиму всім працюючим;
- Організація добровільних пожежних дружин та пожежотехнічних комісій;
- Щоденна перевірка протипожежного стану приміщень після закінчення роботи;
- Розробка і затвердження плану евакуації й порядку оповіщення людей на випадок виникнення пожежі;
- Дотримання належного протипожежного нагляду за об’єктами;
- Організація перевірки належного стану пожежної техніки та інвентарю.
До
технічних заходів належать:
- Дотримання пожежних норм, вимог та правил при влаштуванні будівель, споруд, складів;
- Підтримання у справному стані систем опалення, вентиляції, обладнання;
- Улаштування автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання;
- Заборона використання обладнання, пристроїв, приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;
- Правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежонебезпечних інструментів, приладів, технологічних установок.
Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація
Засоби протипожежної автоматики поділяються на дві основні групи:
- Установки автоматичного пожежогасіння;
- Установка автоматичної пожежної сигналізації.
Установка автоматичного пожежогасіння, залежно від
вогнегасильного складу, можуть бути:
- Водяними;
- Порошковими;
- Пінними;
- Газовими;
- Хладоновими.
Для гасіння пожеж на підприємствах застосовують
стаціонарні водяні установки автоматичного пожежогасіння. Ця установка
складається з мережі водопроводів, запасних резервуарів, насосної станції,
водозабірних споруд. На трасах трубопроводів як зовнішньої, так і внутрішньої
мережі змонтовано пожежні крани, до яких приєднують рукави з брандспойтами. У
приміщеннях, де зберігаються горючі матеріали, супроводжують спринклерні або
дренчерні установки. Це система трубопроводів, що розташовані під стелею
приміщення і обладнані зрошувальною системою. Спринклерні зрошувачі вмикаються
автоматично, якщо у приміщенні виникає пожежа і температура повітря
підвищується до граничної межі. Всі зрошувальні головки мають спеціальний легкоплавкий
замок, який плавиться і відкриває отвір для потоку води.
Дренчерна установка подібна до спринклерної, але
має зрошувальні головки відкритого типу і вмикається вручну або за допомогою
автоматичного пристрою.
Пожежна сигналізація використовується для
виявлення і подачі сигналу про пожежу та виклику пожежних команд.
Основними елементами пожежної сигналізації вважають:
- Повідомлювачі, які встановлюються всередині споруди або поза нею;
- Приймальні апарати або установки, контрольно-приймальні пульти для приймання і фіксації сигналів від повідомлювачів, а також контролю справності повідомлювачів та ліній зв’язку;
- Повітряні або кабельні лінії, які з’єднують повідомлювачів з пожежною службою.
Пожежна сигналізація буває:
- Променева, за якої кожен повідомлювач приєднується до окремої пари проводів;
- Кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до одного загального проводу.
Пожежні повідомлювачі можуть бути:
- Автоматичні — прилад оповіщення, який реагує на характерні фактори пожежі: дим, радіаційне випромінювання, підвищення температури;
- Ручний — прилад, який приводиться в дію ручним способом.
У випадку спрацювання пожежного повідомлювача від
пожежі на пульті вмикається внутрішня світлова і звукова сигналізація
«Тривога».
Протипожежний інструктаж та навчання
З метою запобігання виникненню пожеж, їх
поширення, та для боротьби з ними робітники проходять інструктажі й навчання за
спеціальними програмами.
Види протипожежних інструктажів:
- Вступний — проходять усі працівники, які приймаються на роботу. Його проводить спеціальна особа, відповідальна за протипожежну безпеку підприємства. При проведенні цього інструктажу працівників знайомлять з основними вимогами Закону України «Про пожежну безпеку», з установленим на підприємстві протипожежним режимом, з найбільше пожежонебезпечними ділянками, де забороняється палити, використовувати відкритий вогонь, з практичними діями у разі виникнення пожежі.
- Первинний — новоприйнятий робітник проходить на робочому місці перед початком роботи, а також при переміщенні з одного цеху до іншого, на іншу посаду або спеціальність. Під час первинного інструктажу працівника знайомлять з пожежною безпекою цеху, з правилами та інструкціями з пожежної безпеки; показують запасні виходи, оповіщувачи, вогнегасники, засоби пожежогасіння; перевіряють практичні дії особи на випадок пожежі.
- Повторний — проводять безпосередньо в цеху двічі на рік за програмою первинного інструктажу.
- Позаплановий — проводять при зміні пожежної безпеки технологічного процесу, використанні нових пожежонебезпечних матеріалів, при самозайманні, загорянні та пожежах.
Навчання правил пожежної безпеки робітників
проводиться на виробництві раз на два роки з метою підвищення рівня їх знань.
Поняття “Горіння”, його складові частини
Для кращого розуміння
умов утворення горючого середовища, джерел запалювання, оцінки та попередження
вибухопожежонебезпеки, а також вибору ефективних заходів і засобів систем
пожежної безпеки, треба мати уявлення про природу процесу горіння, його форми
та види.
Горіння - екзотермічна
реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням
полум’я або світінням.
Для виникнення горіння
необхідна одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини, окисника та
джерела запалювання. При цьому горюча речовина та окисник повинні знаходитися в
необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу
суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію та температуру,
достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном "горюче
середовище". Це - середовище, здатне самостійно горіти після видалення
джерела запалювання.
Для повного згоряння
необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне
перетворення речовини в його насичені оксиди. За недостатньої кількості повітря
окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням
великої кількості диму. В цих умовах також утворюються токсичні речовини, серед
яких найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння - оксид вуглецю (СО),
який може призвести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння
відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок
погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.
Слід зазначити, що
горіння деяких речовин (ацетилену, оксиду етилену), які здатні при розкладанні
виділяти велику кількість тепла, можливе й за відсутності окисника.
Основні види процесу горіння
Горіння може бути
гомогенним та гетерогенним.
При гомогенному горінні
речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан -
газо- чи пароподібний.
Якщо початкові речовини
знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій
системі, то таке горіння називається гетерогенним.
Пожежі, переважно,
характеризуються гетерогенним горінням.
У всіх випадках для
горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я.
Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум’я
пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних
частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення
полум’я, відповідно тепловий та дифузійний. Горіння, як правило, проходить за
комбінованим тепло дифузійним механізмом.
За швидкістю поширення
полум’я горіння поділяється на:
- дефлаграційне горіння - швидкість полум’я в
межах декількох метрів за секунду;
- вибухове - надзвичайно швидке хімічне
перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих
газів, здатних виконувати механічну роботу. Ця робота може призводити до
руйнувань, які виникають при вибуху у зв’язку з утворенням ударної хвилі -
раптового стрибкоподібного зростання тиску. При цьому швидкість полум’я досягає
сотень метрів за секунду.
Детонаційне - це
горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч
метрів за секунду.
Виникнення детонацій
пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорілої суміші перед
фронтом полум’я, що призводить до прискорення поширення полум’я і виникнення в
суміші ударної хвилі, завдяки якій і здійснюється передача теплоти в суміші.
За походженням та
деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:
- спалах - швидке
згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у
стійке горіння;
- займання - горіння, яке виникає під впливом
джерела запалювання;
- спалахування -
займання, що супроводжується появою полум’я;
- самозаймання -
горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;
- само спалахування -
самозаймання, що супроводжується появою полум’я;
- тління - горіння без
випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.
Залежно від агрегатного
стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за
ГОСТ 27331-87, поділяються на відповідні класи та підкласи:
клас А - горіння твердих
речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2)
тлінням;
клас В - горіння рідких
речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;
клас С - горіння газів;
клас Д - горіння металів
легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2),а також
металовмісних сполук (підклас ДЗ);
клас Е - горіння
електроустановок під напругою.
Поняття вогнестійкості
Горючість та здатність чинити опір дії пожежі
будівельними конструкціями характеризується їх вогнестійкістю.
Вогнестійкість конструкцій — це здатність конструкцій зберігати несучі та (або) огороджувальні
функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних
будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості. Ступень
вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних
конструкцій та меж поширення вогню.
Межа вогнестійкості конструкцій — це показник вогнестійкості конструкцій, який визначається часом від
початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до втрати
до втрати конструкцією несучої здатності, цілісності або тепло ізолювальної
здатності.
Межа поширення вогню будівельними конструкціями — це розмір зони пошкодження зразка в площині
конструкції від межі нагрівання до найбільш віддаленої точки пошкодження.
Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів
горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення,
створюють протипожежні перешкоди.
Призначення та класифікація
вогнегасильних речовин та пожежних засобів
Вогнегасильні речовини при введенні їх до зони горіння знижують
швидкість горіння або повністю його припиняють.
Вони можуть бути газоподібними, рідкими, твердими.
До вогнегасильних речовин відносять також азбестові, повстяні або брезентові
простирадла.
Вогнегасильні речовини за принципом дії
поділяються на охолоджуючі, ізолюючі від доступу кисню, ті, що розбавляють
горючі рідини або зменшують вміст кисню в зоні горіння та уповільнюючи процес
горіння.
Для гасіння пожежі використовують первинні засоби
пожежогасіння: пісок, воду, азбестові простирадла, вогнегасники.
Вода як вогнегасильні речовина має такі позитивні якості:
- Доступність і низька вартість;
- Велика теплоємкість;
- Висока транспортабельність;
- Хімічна нейтральність.
Але у води невисока змочувальна здатність, для її
підвищення застосовують різноманітні домішки — мило, синтетичні розчинники. Не
можна гасити водою лаки, фарби, розчинники, бензин, гас чи дизельне пальне.
Електроустановки, що перебувають під напругою, гасити водою заборонено, тому що
вода — електропровідник. Якщо гасити водою особливо цінні матеріали і
устаткування, то це може призвести до їхнього псування.
Гасіння пожежі парою відбувається за рахунок
ізоляції поверхні горіння від навколишнього середовища. Використовують цей
метод гасіння в умовах обмеженого повітрообміну, а також у закритих приміщеннях
з найнебезпечнішими технологічними процесами.
Одним із засобів пожежогасіння є піна. Піною
гасять усі тверді речовини, які можна гасити водою. Вона швидко припиняє доступ
окислювача до зони горіння і тому ефективніша за воду. Утворюється піна за
рахунок хімічної реакції при змішуванні кислотної та лужної частин у
спеціальних машинах та відповідних вогнегасниках.
Вуглекислоту використовують для гасіння пожеж у
приміщеннях значних площ. Вона діє ефективно під час гасіння невеликих
поверхонь горючих рідин, електричних двигунів та установок, що знаходяться під
напругою. Нею не можна гасити матеріали, що тліють.
Гасіння пожежі порошком відбувається внаслідок
того, що значна кількість тепла йде на нагрів дрібних часток порошку. Крім
того, порошкова хмара припиняє доступ кисню й спричинює гальмування реакції
горіння.
Порошки використовують для гасіння лужних металів,
електроустановок, що перебувають під напругою. Порошкові вогнегасники
призначені для гасіння тих речовин, які за жодних обставин не можна гасити
водою.
Пісок є ефективним засобом гасіння невеликих
кількостей розлитих паливно-мастильних матеріалів. Гасіння відбувається
внаслідок припинення доступу кисню до вогнища горіння.
В усіх навчальних приміщеннях мають бути засоби
гасіння пожеж.
Пожежна техніка для захисту об’єктів
Пожежні засоби поділяються на такі:
- Пожежні автомобілі, пожежні машини;
- Первинні засоби пожежогасіння (пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники);
- Пожежна сигналізація;
- Установки автоматичного пожежогасіння.
Пожежні машини призначені для виготовлення
вогнегасник речовин: газу , піни, порошків. Вони можуть бути стаціонарними або
пересувними.
Пожежні автомобілі використовують для ліквідації
пожеж на значних відстанях від їх осередків.
Мотопомпа — це
пожежна машина, призначена для створення великого струменя води під тиском, із
забором її з водоймища.
Первинні засоби пожежогасіння:
- Внутрішні крани з пожежними рукавами і стовбурами;
- Вогнегасники;
- Ящики з піском, бочки з водою;
- Простирадла азбестові, повстяні, брезентові;
- Ручний пожежний інструмент.
Вогнегасник —
переносний чи пересувний пристрій для гасіння пожеж вогнегасною речовиною, яку
він випускає після приведення його в дію.
Вогнегасники бувають:
- Хімічні —заряд складається з двох частин: кислотної та лужної;
- Пінні;
- Повітряно-пінні — використовується 5-6% водяний розчин піноутворювача;
- Вуглекислотні — прилад багаторазової дії з зарядом вуглекислоти;
- Порошкові — прилад, заряд якого — порошок, до осередку пожежі подають стиснутим повітрям;
- Хладонові — прилад для гасіння, який створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперсних крапель.
Ручний пожежний інструмент — це інструмент для
розкривання і розбирання конструкції та проведення аварійно-рятувальних робіт
при гасінні пожежі. До нього належать : ломи, гаки, сокири, відра, ножиці для
розрізання металу, арматури.
Кожний працюючий у майстерні, лабораторії
зобов’язаний знати і виконувати правила пожежної безпеки, не допускати дій, що
можуть призвести до пожежі.
Пожежна безпека під час виробничої практики
Під час проходження виробничої практики на території
підприємства учні повинні керуватися правилами пожежної безпеки, чинним для цих
виробничих підрозділів. Відповідальність за виконання правил пожежної безпеки і
збереження життя та здоров'я учнів покладено на осіб, які керують практикою.
Правила пожежної безпеки передбачають:
- Спеціальні заходи для окремих процесів виробництва;
- Визначення місця для паління та місць, де використання відкритого вогню заборонено;
- Встановлення порядку і норм зберігання пожежо- і вибухонебезпечних речовин та матеріалів;
- Визначення обов’язків працюючих і порядку дій у разі виникнення пожежі.
У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи,
евакуаційні ходи, коридори, підходи до обладнання, засобів пожежогасіння,
засобів зв’язку повинна бути вільними.
Не можна допускати контакту речовин і матеріалів,
взаємодія яких призводить до горіння, вибуху або утворення горючих чи токсичних
газів. Приміщення цеху може обігріватися лише приладами центрального або
повітряного опалення.
Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі
Протипожежний захист у галузі — комплекс
інженерно-технічних заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об’єктів
і споруд.
Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі
виробничі, адміністративні, складські та інші приміщення і споруди виробництв і
організацій обладнуються засобами автоматичної системи пожежної сигналізації,
первинними засобами пожежогасіння, вогнегасниками, ящиками з піском,
установками пожежогасіння, автоматикою для виявлення і запобігання пожеж.
При виникнення пожежі або загоранні на будь-якій
ділянці підприємства негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається
пожежна охорона. Найчастіше для цього використовується телефон. Про пожежу
доповідають чітко, називаючи адресу підприємства та прізвище того, хто робить
повідомлення.
Одночасно з повідомленням про пожежу працівники
вживають заходів щодо ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також
заходів щодо посилення охорони об’єкта. Для гасіння пожежі використовують
первинні засоби пожежогасіння, що є на підприємстві.
ConversionConversion EmoticonEmoticon